Сьогодні було сонячно і тепло.
Нарешті дочекалися весни.
А в Маріуполі солдатам руки терпнуть
Із автоматом службу цю нести.
Сьогодні не було у нас тривоги.
Ми не змінили денних ритуалів.
Невже, ті молитви дійшли до Бога,
І люди в Харкові виходять із підвалів?
Можливо, це було поганим сном?
Насправді, я за мить от-от проснуся?...
І діти з-під завалів всі гуртом
Живі і посміхаються матусям?
І хлопці, і батьки, чоловіки,
Як і завжди є вдома, поруч з нами?
Як і раніше в небі літаки
Везуть людей простих, за океани?..
Можливо, хтось придумав цей сюжет
Для фільму чи трагічного роману?
Насправді не було нічних ракет
У Миколаєві і Сумах, не по плану?
Напевне, це такий невдалий жарт
Зміїний острів, Буча і Житомир?...
То лиш фантазія моя ввійшла в азарт,
І демонструє свій паскудний номер!
В реальність повертають почуття.
Боюся втрати рідних, втрати дому.
Ми цінували, вибачте, сміття!
А щастя виявляється не в тому...
Сьогодні було сонячно. Весна.
Сьогодні не було сирен тривоги.
Та це, на жаль, не сон... Іде війна.
Будь ласка, Боже, дай нам перемоги!
[youtube]https://youtu.be/uaA_r-J_JSw[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2022
автор: Svetok