Чадить безмежжя. Крик абсурду болю.
Цінність життя рве струни амплітуд.
Помічений незрячою судьбою
На мою землю виродків пре бруд.
А з неї проліски в росі раненько:
Радійте, панство, ось вона, весна.
Розтріпане гніздо ладить лелека.
Ховайся, брате, тут у нас війна.
Снують смердючі хмари хтивих орків
Чад нищить, убиває все живе.
Минають дні, неділі. Як же довго.
Застиглим плесом качі тінь пливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2022
автор: Пісаренчиха