За святковим столом ми збираємось, друзі, не часто,
Бо щоденних турбот навалилось – хоч греблю гати.
Може саме тому дороге нам це свято квітчасте,
Що стежкам до сердець не дає полином зарости.
Так зігріймося ж словом і поглядом, дотиком ніжним
І забудьмо на мить, що не завжди солодке життя.
Лиш згадаймо про тих, кого звати до гурту запізно,
І кого не збагнуть нам ніколи уже до пуття.
Я не майстер промов пишномовних й тостів за здоров’я,
Та усе ж до кінця доведу ці незграбні рядки.
Тож нехай ваші очі палають незгасно любов’ю,
Щоб вогню того стало на довгі-предовгі роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2022
автор: Володимир Кирпита