Не знаю, чи почуєте мене,
Чи зможете сьогодні зрозуміти.
Єдине знаю - біль мій не мине
бо ж рідної землі зреклися діти.
Хто мовчки споглядає на війну,
а хто й благословив криваві ріки:
на батьківській землі спалив весну -
не забувається таке повіки.
Добробут ваш, то тридцять срібняків -
за душі ниці може й гідна плата.
Здолає Україна ворогів -
і вільних, і невільних жде розплата.
Давно вже мова їм не до душі,
бо заважає рускому язику,
і вишиванки стали їм чужі -
свої для них орлів двоглавих лики.
Москва і Пітер їм не чужина.
Рашистський Київ - їх солодка мрія.
Там на іконах - світу сатана.
А в нашім серці - віра і надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2022
автор: Luka