[i] Трохи сентиментально...
[b]якого кольору журба,
як пахнуть вранці спілі лози
весною як цвіте верба
й гуснуть враз дитячі сльози
чому посіявся кукіль
й не родить на ланах пшениця
чому дме вітер ізвідтіль,
що спохмурніли наші лиця
я ці питання задаю
собі не вам, о злії люди,
бо я чомусь в чужім краю
й не знаю ще, як довго буду….
та хочеться, щоб цвів жасмин
й не рвались у містах гранати,
і не було ворожих мін...
вже хочу до своєї хати
бо хочеться свого борщу,
щоб парувала наша каша
й ніколи вже не допущу,
щоб це було чуже - не наше[color="#440545"][/color]
[/b]
21.03.2022,
Duisburg.de
© Олекса Удайко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2022
автор: Олекса Удайко