До моєї Музи (хореїчний гекзаметр)

_U_U_U//_U_U_U;

Раннього  туману  ти  дитя  тендітне,
Що  не  знає  вітру  та  снігів  зимових,
Ти  стоїш  над  світом,  наче  на  сторожі,
Щоб  серця  юнацькі  звабити  собою;

Так  і  я  попався  на  гачок  підступний,
Більше  не  знавати  волі  гамірної,
Не  бувати  більше  у  садах  весняних,
Вже  рука  поета  іншої  не  славить;

Я  блукаю  світом  в  пошуках  красуні,
Що  причарувала  поглядом  ласкавим,
Дивовижним  станом,  до  берез  подібним,
Голосом  спокійним,  спокою  не  знаю,  

Нуджуся  роками  по  земних  країнах,
Та  ніяк  натрапить  на  сліди  завітні
Не  вдається  досі,  хоч  очами  пильний,
Хоч  людей  зустрічних  я  питаю  часто.

Тож  явився  задум  написати  пісню,
Словом  величавим  і  потужним  складом,
Перлу  красномовства  із  морського  краю,
Що  принадить  діву  на  розмову  ніжну,

Що  увічнить  диво  молодого  серця,
Дасть  мені  надію  на  щасливі  миті;
Наджадані  духу  та  младому  тілу
Так  багато  часу,  так  багато  років.

Пісня  та  велична  буде  про  походи,
Про  криваві  битви  давнього  ґатунку,
Що  землею  грізно  якось  походжали,
Ону  руйнували,  забирали  душі

До  країн  незнаних  на  спочинок  вічний;
Я  писати  буду,  що  навіє  спомин,
Зайвого  сказати  не  дозволить  гонор,
Тільки  щиру  правду,  в  наші  дні  забуту,

Щоб  була  та  справа  гідним  спадком  світу,
Справжнім  тим  мистецтвом  для  людей  шляхетних
І  здобула  лаври  справжньому  поету,
Бо  немало  стало  різних  словоблудів

Під  небесним  сяйвом  в  наші  ясні  днини,  
Що  зганьбили  слово  віршами  бридкими
І  змогли  затьмарить  поетичне  сонце,
Наче  не  буває  із  пером  вітії,

Та  мені  ті  лаври  зовсім  не  потрібні
Без  очей  красуні,  що  мене  скорила,
Без  очей  тих  милих  пісня  буде  марна,
Кинута  далеко  на  шляхи  широкі;

Я  пишу  для  того,  щоб  здобути  діву,
Про  яку  я  мрію  тихими  ночами,
Що  мене  складати  научила  вірші
Та  поваги  гідна  й  захватів  сміливих;

Най  почнеться  повість  на  тій  щирій  ноті,
Най  заграють  лютня  та  могутня  ліра
Про  великі  битви  у  місцевих  землях
На  потіху  людям,  для  надії  серця;

Хай  же  пісня  лине,  най  уся  іскриться,
Зготував  чорнила,  за  перо  беруся
І  рядок  струмиться,  набирає  моці,
Що  потрібна  конче  для  мого  сказання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2022
автор: Дефлоратор