До фінішу березень вже добіга,
Пора квітню дорогу давати
І не падати білим холодним снігам,
А струмочкам веселим співати.
І запахнути ніжно отак на весь ліс
Квітонькам, що медунками звуться
Та до себе приваблювать крихітних бджіл,
Меду щоб наносили у вулик.
Ніжним білим серпанком окутати ще
У саду молодесеньку вишню
І пуститися теплим весняним дощем,
Прислухатися як земля дише.
Бо вона дає силу посівам отим,
Котрим згодом хлібами шуміти,
Зелен-травам і квітам чудовим таким.
Все це бачиш - і хочеться жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський