Стискає козак у руці РПГе
Та пильно вдивляється в далі.
Вогнем поцілує, та й смерть не мене,—
Ублюдків у Харків, не звали.
Закрутить в рулет почорнілий метал
Й тушонка спечеться чудова.
Впакують у цинк та гайда за Урал,
В прокльонах остання промова.
Матрони поплачуть, а може і ні? —
Віночок скупенький від Вови.
Хай тішиться щиро гівно у Кремлі,
Насупивши гномиком брови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2022
автор: Олег Крушельницький