Постань в мені лементом босої зливи,
збиваючи стопами пил і тривогу.
Облиш мою зморену пересторогу
в катарсисі неба, в натужних поривах.
Шукай у закреслених строфах розраду,
а в тлінні серпанку повіяні рими.
І зійде на милість нам доля незрима,
по струнах рядки пронесуться парадом.
Назви мене ритмом у хвилях прибою,
і з берега вийдуть розхристані біси.
Вуста мої тихо зривають завіси -
ти станешся світлом, постанеш собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2022
автор: Дарія Борисович