Ти знову хочеш, і сміліше
Без зайвих звичок повертаєш
Все що належало, скоріше,-
Без насолоди помираєш
І не залишивши нічого
Біжиш від мене, розумієш
Що не віддам я серця твого
Бо й досі ти мене кохаєш
Як важко бути й мить самотнім
Бо серце хоче знову й знову
Потрібно бути й справді мужнім
Щоб відвернутись від покрову
Що лиш для тебе розгорнувся
Не відмовляйся,- від безодні
Ти із коханням відштовхнешся
Від перешкод втечеш,- насправді
Все вибачай і повертайся
Бо лише нам воно потрібне
Все зрозумій, знов закохайся
І стане твоє серце вільне
Бажала більше, вибачаю
Якщо не хочеш,- геть,- скоріше
Все поверни, бо поважаю
Кохання наше й те що більше
Для тебе значити не буде
І нам що було дорогим
Душа тебе вік не забуде
Я жив тобою,- ти другим...
27.10.2006 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94336
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2008
автор: Ярослав Яресько