Вже почалась весна,
Та не така як завжди,
Бо проклята війна,
І морда та москальська,
Що сунулась сюди,
До нашої країни,
І принесла біди,
Для кожної людини.
"Звільнити"хоче нас,
На нашій рідній землі,
Хоч сам допоки раб,
Понурий,безіменний.
Він нібито не зна,
Що тут йому не раді,
Включає дурака,
Не зізнається в зраді.
А там,у тій русні,
Сидить така же мати,
Плете тої фігні,
В розмові одні мати.
І синові втирає,
Що він "освободітєль",
Нехай той син вмирає,
Ну що ж ти за родітєль?
Вбиваєте дітей,
І навіть не моргнете,
З прокльонами людей,
Усі н...й підете.
Обожнюю весну,
А ви її забрали,
Зробивши тут війну,
Щоб вас чорти побрали.
Я знаю,трохи ще,
За нами перемога!
А ваше звірище,
Постане перед Богом.
За все відповісте,
За вбивства,за мовчання,
У муках здохнете,
За наші всі ридання.
Ні,ні,це не прокльон,
Констатування фактів,
Такий то є закон,
Ждіть бумеранг терактів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2022
автор: Наталия Косяк