Триста шістдесят п'ять павуків…

Триста  шістдесят  п'ять  павуків,
Триста  шістдесят  п'ять  павучих…
Один  з  невідомих  вузлів,
І  тінь  наче  слід  від  боїв  ...

Всі  як  один  плетуть  сіть,
Тривка  пряжа  хлине  зі  снів.
Стає  кожен  кліткою  вмить,
І  падають  тіні  з  мостів.

Один  одного  зміняють  ткачі,
Об'єднав  їх  покинутий  страх,
І  всі  як  один  -  сівачі!
Завжди  тінь  темніша  на  швах.

З  дефектом  спліталася  сіть,
тягнулась,  тулилась  землі.
Гіркота  маячила  з  суцвіть,
А  стрілки  кружляли  у  склі.

Триста  шістдесят  п'ять  павуків,
Триста  шістдесят  п'ять  павучих.
Один  з  тих  самих  вузлів,
Тягнеться  тінь  наче  гріх...

2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2022
автор: Ольга Тютюнник