Так багато болю, страху, ран…
Виразками вкрилась Україна,
Дим їдкий, а не легкий туман,
Стеле постіль вбитим у руїнах.
Так багато розпачу й тривог,
Під сирен нестерпне голосіння,
Із церков, костелів, синагог,
Лине світом в унісон моління.
Вищі сили просять вберегти,
Захистити нам весняне небо,
Гнати ката! Досягти мети!
Бо це так нам українцям треба.
Затулити, якось, рідний край,
Ворогам, якось, скувати руки,
Аби миром квітнув небокрай,
Бо набридли всі жахи і муки.
Ця війна торкається усіх,
Шрам болючий у душі лишає,
В мирний край з війною - смертний гріх
І цим діям виправдань немає.
28.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч