Не час тепер писати про любов
Чи може ні? -
дай Господи терпіння,
Вдихни свою упевненість мені
Зміни і витри біль цю докорінно
Нехай вино проллється, а не кров
Куди тепер поділися слова,
І наша сила? -
чи не втому справа
що стільки душ земля вже прихистила
Чернігів, Харків, Буча і Полтава -
у сотнях міст заплакана вдова…
У парках бродять нелюди й засранці
Там де ще вчора
Гралась дітвора
Дивує світ народу непокора
Дивує нас усього світу Гра
Бо ми й на смерть ідемо в вишиванці
Вже час таки писати про любов!
Хай хоч на мить
тепло зігірє душу
Нехай Мужчин на фронті защемить
Тих що боронять Небо нам і Сушу
Солоні сльози їм зігріють кров
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2022
автор: Тарас Слобода