Майбутнього примарний силует
з надією вдивляється у очі.
Війна веде розмову тет-а-тет
із дійсністю та голосно регоче.
Так голосно, що не почути слів
всіх застережень втомленого Бога.
Багато понав'язано вузлів,
що розрубати всі нам неспромога.
Хоч дещицю малу всіх помилок
ми виправимо, з'єднані бідою.
З історії забутих сторінок
встають за нами пращури стіною.
Ми встоїмо, ми сили зберемо,
наш дух козацький оркам не зламати,
Бо у країні вільній живемо
і будемо майбутнє захищати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2022
автор: Денисова Елена