На дім востаннє озирнулась
як жінка Лота
на мить неначе скам"яніла
не дім - Голгота
дверей обвуглених діткнулась
прощай навіки
за ніч від горя посивіла
сльози, як ріки.
І до грудей дитя тулила:
мій любий сину
як тяжко дім свій покидати
в тяжку годину
орда московська залишила
страшні руїни.
тебе я мушу врятувати
для України.
Я розповім тобі, мій сину
на рідній мові
які сади у нас квітучі
та калинові
як батько бився до загину
мій Сиротенко
як на Дніпра високій кручі
плакав Шевченко .
Я розкажу тобі, синочку
наше коріння
де жовтий колос під синім небом
й надій проміння
коли ще спав ти у сповиточку
падали гради
і смерть у танках їхала степом
під канонади.
І до грудей дитя тулила:
мій любий сину
як гірко дім свій покидати
в тяжку годину
орда московська залишила
нам лиш руїни
тебе я мушу рятувати
для України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2022
автор: ОксМаксКорабель