Чорти мою Яцьківку стерли...
З людьми... Нема тепер села...
Там стільки діточок померло!!!
Їм смерть Росія принесла...
Російський біс був за штурвалом...
Так, він людиною не був!
Звірина з нелюдським оскалом...
З самого пекла ніс війну!..
Сумлінно цілився по хатам...
Він відчував, де більше душ!
Радів Звірина, як багато
кривавих розливав калюж...
Село... то був куточок райський!
Такий родимий... божий дар!
- Все знищив Zвір... неначе грався!
Наносив авіаудар...
Йому крильцята обламали
країни-неньки козаки!
Та попливе проклять немало
його нащадкам крізь роки...
29.03.2022 р.
Фото з Яцьківки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2022
автор: Любов Вишневецька