Який чарівний ранок тиші,
Коли ти чуєш шум весни,
Неначе нас почув Всевишній
І зупинив часи війни.
Ми дослухаємося вітру,
Який нам зміни дарував,
Рукою дощ своєю витре
Той морок, що життя забрав.
Ніхто не буде більше жити,
Як він колись раніше жив,
Ми тишу будемо цінити
Та більше, аніж хору спів.
Ми будемо цінити миті
І значно вище, ніж роки,
Єдиним днем будемо жити,
Будуть скромнішими думки.
І час уже не зачекає,
Відкрити двері у свій дім,
Сказати: «я тебе кохаю»
І дарувати щастя цим.
Ми не зупинимо надію
З душі прибрати суму гніт
І здійснимо найвищу мрію -
На нас рівнятиметься світ.
Бо на коліна можна стати
На Богом даній нам землі,
Щоби її поцілувати
І на траві, і на ріллі.
Ми більше станемо любити,
Нашу країну і усім
Будемо гордо говорити:
Ми з України, це - наш дім!
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy