Кажуть, людина звикає буквально до всього,
Кажуть, що з часом образа моя заросте
Тільки в кацапів немає нічого святого
Стежка до пекла – ось рішення їхнє просте
Як відучитися бачити сльози дитячі,
Як научитись молотися в шумі сирен
Страх виправдовує наші болючі невдачі
Страх розчинитися в списку зі сотні імен
Скільки іще мимо ритму нам кроків ступати
Танго зі смертю – вже місяць не видно кінця
Падайте, в ноги стріляйте собі супостати
Як перегній вас зустрінуть родючі місця
Більше не хочу звикати буквально до всього
Сльози і біль у минулому, ще тільки крок
Й вічність моя на долоні дарована Богом
Ще тільки мить і дістанемося до зірок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2022
автор: Тарас Слобода