З давніх пір відомо людям –
дим не буде без вогню.
Я прошу, а інший судить –
вже сідло вдягнув коню.
Знатиме вороже плем’я
скільки важить лиха фунт.
Кинув нѐнависті сім’я –
пожинай кривавий бунт.
Там на полі битви ворон дзьоб наситив,
і очиць провали – в небо без благань.
Там на полі битви всім не до молитви,
сніг по полю талий, смерть без нарікань.
Як людей перемогти,
воронів поцілити?
Ось нехитрий мій урок –
плавно ти́сни на курок.
Перша на війні з порад –
ворогу завдати втрат,
уцілієш – повезло
всім смертям на зло.
Там на полі битви ворог біг розбитий,
навздогін у спину полетів свинець.
Там на полі битви воїн ліг не вкритий,
там від втрати крові помирав боєць.
Та течуть життя річки.
Я би потонув таки
і не досягнув мети,
якби, друг, не ти.
Друг, в оточенні ти стін,
як піднімешся з колін,
чи почуєш рідний сміх?
Тільки, як на гріх,
там на полі битви рясно кров’ю вмитих,
ворогів і наших безліч полягло.
Там на полі битви не спасли молитви
і благословення не допомогло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2022
автор: Анатолій Костенюк