НУ ЩО ТАМ, "МАТУШКА РАССЄЯ"?

Ну  як  ти  "  матушка  рассія"?
Як  поживаєш?  Добре  спиться?
Ще  не  дійшло?:  бур'ян  посієш,
То  не  чекай  врожай  пшениці...

Вєдь  нєт  аналогов  й  не  буде...
У  сіл  твоїх  вооружжонних...
Вони  валяються  усюди
Кто  по  частям,  кто  обожжонний...

Вони  валяються  усюди,
Для  нас  смердить,  й  тобі  не  треба...
А  в  нас  Герої!  Наші  -  люди,
За  них  ми  дякуємо  небу.

За  кожним,  хто  в  бою  загинув
Все  місто  плаче  й  проводжає.
Комусь  він  батьком  був,  чи  сином.
Їх  пам'ятаєм  й  поважаєм.

А  ти  на  втрати  не  зважаєш  -
Нових  народить  орко-мати.
За  м'ясо  мала  їх  і  маєш...
Лиш  цифри  в  списках  військкомату.

Пожнеш  з  плачем.  Що  зараз  сієш  -
Вже  починаєш  пожинати.
А  ми  пишатися  умієм,  
Що  Україна  -  наша  мати!

~Щоб  гнати  вас,  хабар  давати...
Бо  шість  на  місце  ,  тож  не  світить.
Без  батога...  не  треба  гнати...
Тобі  того  на  зрозуміти...

Ти  вже  добряче  нас  втомила.
І  часу  в  тебе  вже  немає.
Тебе  Русь  Київська  родила,
Вона  тебе  і  відспіває.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2022
автор: Сергій Рівненський.