_UU_UU_UU//_UU_UU_U;
Я уві сні небувалому бачив наступнії речі.
Небо червоними пломнями раптом усе загорілось,
Очі боліли дивитися: надто сіяло безмежне,
То спалахнула гігантськая, ясна зоря Бательгейзе,
Дана картина жахливая врізалась в память навіки.
Стало спекотно до вдушности, наче в країнах південних,
Трави зелені забарвлення в лічені миті змінили,
Жовто-сухими зробилися, їх погубила пекельна
Сила з небес окривавлених, тварі рухливі померли,
Крики останнії линули, чуть їх було звідусіля.
Я обережно звугіленим, пустковим шляхом поплівся,
Брів безперервно годинами та упізнать намагався
Краю свого життєдайного обриси в чорнім камінні,
Важко вдавалася даная страшная справа очицям,
Бачив на місці чарівности смерти суцільне прокляття.
Далеч ні крапельки радости, ані краплини надії
Дати вандрівнику скорбному зовсім чомусь не хотіла.
Після побачив я білую яркую постать людини,
Їй вистачало яскравости пекло довкільне затьмити,
То очевидність одкритая, що за явилась мні сила.
Янгол стояв незворушною кріпкою скелею мовчки,
В мене же моцности мовити зовсім чомуся забракло;
Ружицю впевнено дивную, кольору літньої ночи,
Кинувши під окривавлені путника сумного ноги,
Зник блискавицею жовтою. Я пробудився одразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2022
автор: Дефлоратор