Мила, про тебе пам'ять
гостра о цій порі.
Зігнані ми вітрами.
Ватра іскрить вгорі.
Вухо смартфон чіпає,
погляд у вись забрів –
ніби не помічає
крони струнких борів.
Вклала на землю втома.
Десь за межею сну
тепло, неначе вдома,
вітер торкнув струну –
в серці, чи то в ефірі
чисту, як перший сніг;
це у міській квартирі –
твій неповторний сміх.
У березневий вечір –
тіней голубизна.
Мила моя, сердечна,
в небо поглянь з вікна;
ватри знайди очима
іскру в зірках ясну;
змерзло здвигни плечима,
що їх за мить торкну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Анатолій Костенюк