Я злітаю в небесну вись.
Тіло спатиме у могилі.
Ти за мене, мамцю, молись
І за край, щоби був у силі.
Знай, шкодую про те, що я
Не вантажив твій день плечі,
Не питав: «В тебе справи як?
Чи не їсть тебе сум під вечір?»
Рідко я телефонував -
Справжні й штучні були затори,
У своєму – своє шукав,
Думав, часу у мене – море.
Відкладав на потім приїзд…
Не знайдуся вже, не пригорнуся.
Не вертають вбиті до гнізд.
Жаль, що склалось все так, матусю.
Якщо можеш, пробач мені.
Не випалюй сльозами дні.
Ти молись й твердо вір у те:
«Україна ще розцвіте!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)