***
Готую обіди, чекаю на Ноя,
та човен розібрано і не пливе.
І страшно самій врешті стати війною:
убиті не плачуть… А в місті Веве,
на схід від Лозанни, в Швейцарській Рив’єрі,
куштують принадне іскристе вино.
Можливо, і я б там сиділа… тепер я
війною стаю. Віднедавна. Давно!
Прекрасні парижі, берліни, варшави,
а Суми сумують, в печалі одні.
І де моє місце? І міста? І ґави,
в якої сьогодні теж очі сумні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Надія Позняк