Вона втратила доньку і сина,
Що пішли на війну воювати.
Її діти, прекрасна родина,
Плаче тихо навколішках мати.
Серце стиснулось каменем в грудях
І прокляття для ворога линуть.
У ці дні стало боляче людям,
Та безстрашні вони в цю хвилину.
З фотографії донька всміхнулась,
Син промовив, не плач моя мамо.
Куля втрапила не розминулась,
Але ми будем завжди із вами.
Поцілуйте молодшого брата,
Хай скоріше росте, підростає.
Буде сміхом наповнена хата,
Хто на небо іде - не вмирає.
Посадіте берізку і дуба
І щоранку ви їх поливайте.
Ми і там вас матусенько любим,
З вами будем завжди - пам'ятайте.
Буде мир і прийде Перемога,
І міста відбудуються знову.
А тепер всі моліться до Бога,
І в молитві ведіть з ним розмову.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)