Шуршить між гіллям тихо дощ,
Приносить свіжість у повітря.
А я все думаю: Той що ж:
Дощу робота ця не хитра.
Він розмовляти може з листям,
Старанно вмиє кожен лист.
Для них це буде справжнім щастям,
Добро робити має хист.
Краплинка впала ни лице,
Я не змахну її рукою.
Я, як й маленьке деревце,
Живу живильною водою.
Коли заплачу під дощем,
То сліз моїх не буде видно.
Та хто відчує серця щем,
Кому це зараз необхідно?
Щось листям дощик шепотить,
Про що розказує, хто знає?.
А я задумалась на мить:
Так просто все це не буває...
-----------------------------------
Натисніть на картинку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2022
автор: Н-А-Д-І-Я