Неначе гною, трупів на землі́,
Ординських звірів, що на нас напали.
Гнилі бездушні кляті моskалі,
Це вам за всіх, кого́ ви повбивали.
Та цю орду ніхто не забира,
Вони свідомо наших убивали,
І вдома їх ніхто не визира,
Бо на гарматне м'ясо відправляли.
Душі́ у них не бу́ло і нема,
Тому́ не від'єдналася від ті́ла,
Огидна всьому світу ця чума.
Та й жодна із мама́ш не посиві́ла.
Їм гроші обіцяв за це упир,
Тому́ чекають ви́плати мамаші,
Бо са́ме він для них усіх – кумир.
Таке воно продажне бидло-раschі.
Смертей свої́х синів не визнаю́ть,
Ще й тішаться, що – вбивці й мародери.
Усі ординці на той світ піду́ть,
Від пошуків нацистів і Бандери!
Нам пекло влаштувала ця орда:
Усюди плач, руїни й попелище.
Та віра наша сильна і тверда,
А в них давно – гниле й пробите днище.
30.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР