Худі стрункі ноги переплітались в одне,
Я ніжно руками доторкався ребер.
І все би нічого, якби не телефон,
Перервав нам розмову закінчи́вши мій сон.
І я прокидаюсь у ліжку один,
Я п'ю фенібут, щоб не пропасти в годинах.
Минулого року сонце світило ясніше,
В минулому році був трохи живішим.
Я розбираю на ноти твій лагідний сміх,
Він лунає і досі у затінку моїх мрій.
І все би нічого, якби не клятий дзвінок,
Спустив свій курок, перервав наш тано́к ...
Мене так не лякала навіть холодна вина,
Черговий бокал, та голодна війна.
Я сьогодні засипаю, як ти, навічно один:
"Задубілою ковдрою до більш теплих судин"
Худі стрункі ноги переплітались в одне,
Твоїми цілунками підступно щипле хребет.
І якби не мій сон, то б скоріш наяву,
Весняним теплим дощем зустрів тебе я вживу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Вінчі