***
Ранок сірий. Суми сиві.
Одинокі пішоходи.
Дощ пришпорений до зливи,
пробирає прохолода.
Ми з тобою у машині.
Ми з тобою, слава Богу,
ще живі в такій країні,
де міста беруть в облогу.
Хтось поїхав. Хтось лишився…
Ти везеш мене в лікарню.
Із душі тече живиця.
З приймача, - що буде хмарно.
Ти не слухаєш... Уважно
оминаєш перепони.
Прийде час, і ми розкажем,
як тримали оборону.
Я – в червонім коридорі
зі шпалерами крутими:
стеля, ніч, уявні зорі,
і моя душа між ними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2022
автор: Надія Позняк