І хай навіки спалено мости,
Постануть чітко витерті кордони.
О, скільки в цім чеканні гіркоти,
І скільки в цих надіях оборони.
Нехай міста, де темрява і дим,
Сьогодні стали місцем попелища, -
Будуть нові. Міста будуть живим...
За мертвих - помста з карою. Найвища.
Іду з тобою і рука в руці.
Тримаєш міцно, більше не боюся.
Ми той народ, що пустить корінці
І на камінні, а вони пов'ються
У сильні стебла, квіти, у сади.
Вони повстануть з попелу і праху...
Тримай мене, як зброю. І веди
Своїм кривавим визволеним шляхом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Марічка9