Я про війну дізналась в 8 років
Від дід, що з фашистом воював
Він розповів яка вона жорстока
"Не дай Господь ще раз" він нам казав
9 травня звав він днем з сльозами
"Не свято це, а день щоб всіх згадать"
Він скромно жив і нам малим незламний
Свої згадки та правду хтів віддать
Ти про війну дізналася в чотири
Тебе із Києва ми вивезли хутчіж
Щоб ти не чула страшний крик сирени
Спокійно спала в ліжечку вночі
Ми пояснили "вдома небезпечно.
Нас захищає наше ЗСУ".
А ти питала тихо так і гречно
"Скажіть мені дорослі всі чому?"
Тепер ти знаєш що росія ворог.
Тепер ти знаєш що йде боротьба
Але постійно просишся додому
І плачеш так, що рветься в нас душа
Ти нас спитала" раз там небезпечно,
То хто ж всі іграшки мої там захистить?"
"Наші війська" сказала я й сердечно
Про Україну стала Господа молить
Тобі чотири, ти іще не знаєш
Як гвалтували орки ті міста
Що Бучою та Ірпінем назвали...
Про обстріли ти зовсім ще не зна.
На стане день і пекло проявиться
І як колись гнівив мене фашист
Москальська суть перед тобою оголитьця
І ти побачиш правду цих жахіть
А поки спи, моя дитино люба.
І увісні молись за рідний дім
Не піде в небуття та вся наруга
І ще віддаш ти ЗСУ уклін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: Надія Маньковська