Ворожі птахи́ підняли́ся у небо,
Ширя́ють вони, та небажані нам,
Бо нам, українцям, ті гості не треба.
Їм зе́рен і хліба ніко́ли не дам!
У небі над нами вони всі кружляють,
Їх безліч потвор над землею у нас,
Ще й бомби на наші домівки скида́ють,
Нам роблять мордо́ри біду защора́з.
Непрохані гості, ми їх не чекали,
Хай згинуть вони, як на сонці роса,
Бо совісті чистої зроду не мали,
Та й їх не чекають давно Небеса.
Їх крила відпа́дуть, вони поздихають
За злочини, вбивства, за звірства такі.
Мордорів-потво́р люди всі проклинають,
Як рі́ки, течуть у нас сльо́зи гіркі.
В залізних птаха́х цих – диявола діти,
Що здатні вбивати і нищити все.
Дай Бог, щоб востаннє зуміли злетіти,
Й політ хай за обрій усіх віднесе́!
Ворожі птахи́ над землею Вкраїни,
Ганебний політ свій здійсни́ли вони,
Госпо́дь їм запла́тить за вбивства й руїни,
За кожную бомбу із рук сатани.
29.03.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР