Як камінь висіли віками
На шиї моєї країни!
Сатрапами і бандюками
Несли нам лише руїни!
Останнє століття стікали
Вже кров'ю ми як ніколи,
Та, визнані світом, стали
Назавжди в народів коло!
За муки стійкого народу,
За подвиг в війні святій -
В ООН, немов в нагороду,
Ми з першими стали в стрій!
І визнані цілим світом
Ми долю свою вершили
За нас ви, не те щоб радіти,
Таємно б надії убили!
Любиме «Істерика» блюдо-
За скільки ви що захопите!
Захопите все ви і всюди
Своїм здичавілим топотом!
Вже хамства свого візитку
Ви світу давно пред'явили-
Від дебошів ваших і збитків,
Ще світ до кінця не відмили!
І зараз, коли вже війною
На нас ви пішли з військами,
Ми сили зберемо і встоїм,
І звалим навіки цей камінь!
16-22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2022
автор: Микола Серпень