Відрізані від світу люди на диванах,
Не бачать зовсім далі свого носа.
Ковтають все, що їм лихе ТБ підносить,
Купаються в бруднім російськім океані.
І малограмотність вражає, кількість матів-
Це спілкування дике в соцмережах,
То ж язиками перейшли всі межі,
Неначе нелюди-шакали, батько й мати.
Своїх дітей навчають, звісно, рабувати.
Нутро у кожного гниле, брехливе,
Бридка лиш фальші ллється темна злива,
Не думають, бо замість мозку тільки вата.
А деградація суцільна, навіть страшно.
Раби диванні, мов якась наруга,
Тому й не дивно, що сини катюги.
Щодня фашистський клич "убий" звучить із раші.
І Бога в них нема, лише злочинець путлер.
Горілка в мізках лізе в Україну,
Щоб убивати відправляють сина.
Таке ось божевілля, що зветься - рабська суть.
(Цей вірш був написаний після того, як прочитала коментарі росіян у соцмережах)
,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2022
автор: Світлая (Світлана Пирогова)