Повернися, татусю, живим…
Перед сном розкажи мені казку.
Ту що серцем ти пишеш своїм,
де в сюжеті любов тільки й ласка…
В тій, що зараз: є дві сторони -
Світло й темрява в душах героїв…
Але, таточку, в ній без вини,
гинуть люди… немає спокою…
Мені страшно, як чую її.
Та і сон після неї тривожний...
Всюди мами ллють сльози свої,
як цілують кровиночку кожну...
Царство темряви сіє жахи,
розсипає скрізь ненависть люту…
Ельфів Радості держить в страху…
Всю планету окутала смута…
Це ж бо казка?!.… Де добрий в ній знак?!…
Я так довго в підвалі без світла…
Допиши її таточку так,
щоб весна в Україні розквітла…
Встало сонце в красі і добрі,
а у небі птахи заспівали…
В щасті всі, о ранковій порі,
своїх рідних в обіймах тримали…
08.04.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2022
автор: Любов Таборовець