***********

В  пустелі  сорок  днів  давно  минуло  
В  молитві  й  пості  день  і  ніч
І  вже  коли  втрачав  Він  силу
Диявол  сміло  приступив  тоді

«Чи  син  ти  Божий?  –  злобно  спокушає  –  
Візьми  і  їж!  Хіба  ж  у  тому  зло?
Невже  не  хочеш?  А  чи  не  голодний?
А  може  сили  сотворити  чудо  не  стає?

А  ось  гляди,  моє  все  царство…
(І  враз  перед  очима  всі  царі  і  сильні  світу
Що  правлять  в  ньому,  із  його  вини
І  війнами  народи  травлять,  
Бо  слугами  вони  є  сатани)

Скажи  ж  мені  одне  лиш  слово  –  
Рогатий  далі  не  вгавав  –  що  я  тут  бог
Признай!  Признай  за  мною  право
І  правити  тут  на  землі  ти  будеш  ними  

Бо  все  моє!  Мені  воно  все  передане
І  маю  право  я  на  всю  і  свя
Тож  тільки  скажеш  і  перейде
До  тебе  в  руки  влада  ця!»

«Геть  сатано,  брехливий  блазню  –  
Ісус  відказує  йому  –  Твоє  ніщо!
Бо  ти  лиш  раб  і  сотворіння
Що  збунтувало  і  відійшло!

Тобі  тут  не  належиться  нічого
Бо  тільки  Богові  возносити  хвалу
Творцеві  й  батькові  усього
Молитву  слави  й  вічну  похвалу!

Не  спокушай  ти  більше  свого  Бога
Бо  Я  прийшов  спасти  рід  цей
А  тобі  в  пекло  лиш  одна  дорога
І  зникни  назавжди  з  перед  очей!

Я  в  жертву  йду  себе  за  світ  принести
Щоб  кожен,  хто  повірує  спасіння  мав
Щоби  навічно  зло  із  сердець  стерти
Щоб  кожен  вірив,  мав  надію  і  любив!»

ілюстрація  з  інтернету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Ruslan B.