Чому стоїш зажурена така,
Калино ніжна і як світ чудова?
Де зникла твоя радісна весна?
Вона така вразлива, як і мова
Що сталось, люба, в чім твоя біда?
Нетреба сил, калино, витрачати,
Бо біль пройде у пройдені літа,
Ти прожени, не слід його лишати
Калина сміло погляд підняла,
Поглянула здивована на мене,
До неї вмить прониклася душа,
Що можу я зробити ще для тебе?
Всміхнулась чарівниця і мовля:
"Спасибі пані, за привітне слово"
Ти врятувала серце і життя
І знов заграла наша люба мова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик