ВЕЧІР

Розгнузданий  вечір.  Провінціальний  готель.
Страхіття  війни,  рвані  рани  у  стрічку-свідомість.
Несплакане  горе  по  смерті  людини,  людей.
Статистика  криє  порталу  дірявість,  бездонність.

У  працю  ховаюсь  від  дійсності.  Маю  цей  дар
Замучити  тіло  і  мозок,  щоб  вимкнулись  ніччю.
Зашквари  емоцій  трясуть  небуття  календар
І  сипляться  грушами  дні,  устилаючи  вічність.

Ворони  розтанули,  стрій  наростили  бузьки.
Намножиться  рід,  що  гартує  в  вогні  свою  славу.
Розсипались  мрії,  бредуть  в  окуймену    думки.
Розлуплює  темряву  сонце  моєї  держави.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Пісаренчиха