Розгнузданий вечір. Провінціальний готель.
Страхіття війни, рвані рани у стрічку-свідомість.
Несплакане горе по смерті людини, людей.
Статистика криє порталу дірявість, бездонність.
У працю ховаюсь від дійсності. Маю цей дар
Замучити тіло і мозок, щоб вимкнулись ніччю.
Зашквари емоцій трясуть небуття календар
І сипляться грушами дні, устилаючи вічність.
Ворони розтанули, стрій наростили бузьки.
Намножиться рід, що гартує в вогні свою славу.
Розсипались мрії, бредуть в окуймену думки.
Розлуплює темряву сонце моєї держави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Пісаренчиха