Ріже лезом по серцю Ірпінь,
І голосить над вирвами Буча…
Наплювала у саму глибінь
Ядом й зброєю наволоч суча!
Маріуполя стогін і крик
Заглушили зиговані танки.
І гостомельські душі згори
Невідспівані плачуть до ранку.
Скільки міст і сілець навесні
Будуть сіяти сльози у полі.
Скільки наших людей на війні
Потерпають від страху і болю.
Зло вирує у баштах кремля –
Україна уся під прицілом.
Але батьківська наша земля
Не здригнеться душею і тілом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2022
автор: Тетяна Мошковська