Намисто

Холодний  дотик  до  душі
І  люди  знову  на  межі,
Всі  слова  немов  ножі,
Ми  на  віка  тепер  чужі.

І  зірвавши  те  намисто,
Увірвався  в  моє  місто,
Гадаючи,  що  урочисто,
Показав,  що  таке  вбивство.

Скоїв  лихо  особисто,
Вчинивши  підло  й  низько.
Говори,  що  ненавмисно
Зруйнував  моє  дитинство.

©Teodor  Fanger

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Teodor Fanger