Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?
В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть.
Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки́ росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.
Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стисну́ли,
І дали пити з чаші полину́.
Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голо́сить ненька, стогне і рида.
Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже́.
Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки́ недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа́.
В свої́ обі́йми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпале́ну…
Весіллю цьому щоб прийшов кінець!
Весільний марш вже грає вісім ро́ків,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі́ вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.
Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обра́нцю,
Пред вівтарем не зі́гне з ним колін!
21.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР