***
Обіймай мене, обіймай:
невідомо, чи буде завтра.
Вибухатиме світ-розмай
нам назустріч, як ляже карта.
Наше ложе тепер вночі –
розкладне маломірне крісло.
Тиша мертва.Під’їзд мовчить.
Шафа скрипнула і нависла.
І на відстані півруки
захищає стіна опорна.
Перехресно лягли думки
у додатки мого смартфону.
Пригорнися. І обійми.
Я тобі розкажу: щемлива
за вікном нагота війни,
а голубка гніздечко звила.
Фото авторки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Надія Позняк