Пам'ять про війну

У  моєму  дитинстві  колись
Відзначали  у  травні  дев’яте.
І  стояв  у  селі  обеліск
Та  погруддя  у  бронзі  солдата.

Довго  плакали  в  той  день  жінки,
Поминаючи  всіх  односельців,
І  на  кожен  надгробок  вінки
Покладали  зі  щемом  у  серці.

Знала  я  всі  могилки  рідні́,
Всіх  розстріляних,  німцями  вбитих…
Щиро  вірила  я,  що  війні
Вже  ніколи  не  повторитись!

Хто  б  сказав  тим  стражденним  жінкам,
Що  такого  ж  кривавого  ранку,
Як  тоді,  в  сорокових  роках,
Із  росії  ввійдуть  до  нас  танки.

Не  повірив  би  в  бронзі  солдат,
Не  повірили  б  душі  загиблих,
Що  російський  брудний  окупант
Стане  цілому  світу  огидний!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Тетяна Мошковська