Вітрюгане, заспокойся,
Не збивай з ніг подорожніх,
Не ламай дерев гілля.
Не роби багато лиха,
А будь лагідним і тихим.
Гарна пісенька твоя
Заколише хай берізку
І пригорнеться так близько
Й сховається під крило
Та й до молодого клена,
А він, мов лебідку лебідь
Вбереже, не впустить зло.
І дивитиметься в очі,
Про любов їй прошепоче,
Яку з нею він зазнав.
Дякувать не перестануть
Тобі, вітре за кохання.
Яке їм подарував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський