Згодом
[i]про це [/i]
будуть знімати фільми,
Обов’язково напишуть [i]про це[/i] книжки.
Але наразі – маємо бути сильні,
Якось терпіти, жити часи важкі.
Та й нам – що толку, що кіна колись склепають,
Якийсь писатель заробить на цьому гріш?
Бо [i]ми[/i] – пропали, [i]ми [/i]– голови свої склали.
Нащадків сльози не вернуть нам миру тиш.
І знову Небу кидаєм гірке питання:
«Куди ж Ти дивиш? За віщо покинув нас?»
Та хто чекає – той діжде-таки світання,
Бо тьма відступить, коли їй надійде час.
2022-04-08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2022
автор: Анно Доміні