[i]« Вірою і правдою
спасенні будемо...»[/i]
Заклинання
Не курличуть мені журавлі,
та душею за обрії лину,
у валізу пакую жалі-
епітафії про Україну –
як за Летою кануть літа,
а попереду, наче, і літо,
і неначе пора золота,
за якою блукаю по світу.
За утраченим сльози утру,
за минулим літаю до хати,
за печалі ховаю журу,
за журою нема що ховати.
Відпускаю її по воді...
Хай потоне. Туди їй дорога,
за якою – нікому... нічого...
ну... хіба-що... удавку – орді,
бо надіюсь і вірю, тоді
за журбою зійде перемога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2022
автор: I.Teрен