Я знаю, я вірю дуже,
Що ми діждемо́сь ту по́ру
І разом з тобою, друже,
Верне́мось до свого двору,
Де рідні лікують стіни
І яблуні квітнуть пізні,
Буяє струнка калина
Ота, що незламна, з пісні.
Де стежка веде до хати,
А сосни услід шепочуть
І дивиться пес кудлатий
У неба блакитні очі.
А там - журавлі по колу
Кружляють у благодаті.
Від тої краси довкола
І ду́ші в людей крилаті.
В обійми загорне вечір
І тиша в тумані синім,
Лиш чути, мов сміх малечі, -
Дзюркоче струмок в долині...
По травах отих шовкових,
Де верби ховають коси,
В холодній росі медовій
Підемо... щасливі й босі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2022
автор: ЛУЖАНКА