Десь в підвалах столиці Луцєнка жона,
Десь «Береза» в карпатському храмі.
Комусь дійсно на фронті кровава війна,
Хтось давно із дітками в Панамі.
Тихо варять в Украйні ю.еї бабло,
Знов на сході... розстрілюють поросль.
Смерті діє печаті нестримне табло,
Ходить мужність і ненависть поруч.
Зрада знов, як колись... в Ілловайську було,
Чорним вороном хижа між нами.
Чого серденько рвеш на частини журо,
Хіба ти не для Божої брами?
Не чекаймо добра від ординських братів,
Вороги нам одвічні хозари.
Пора взяти за хряк іу.ейських ск.тів,
За мурами бодай позд.хали.
Дожилися... в нас зайди - чужинці ВОШ ді,
Хєнєрали... премєрл... дєпутати.
Досі молимось телепні с.чій ю.і,
Коли станем себе поважати.
Не вмирають у «божих» онучки й сини.
Над «святими» диявола купол.
Біль і смуток приходить до нас, як у сни.
За «бугром» ще не всі... – Маріуполь!!!
Як собака вже вию... до вас і кричу,
Я прошу вас брати пробудітесь.
Своїй Вкрайні дорогу в майбуття мощу,
Куди нам із Украйни подітись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Волиняка