Чомусь згадався той вишневий квіт.
Що чарував тихенько біля хати,
Я не стомилась уже стільки літ
Ним милуватись й пахощі вдихати
Гойдав його грайливий легіток,
Торкав літневий милий промінь сонця,
А в тишині де чарував садок
Я бачила ту постать із віконця
Така до болю рідна і проста,
Найкраща, найдорожча в цілім світі,
Як ніби дотик ніжного листка,
Що вже купався у розкішнім квіті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик